1. Словник української мови у 20 томах

майор

МАЙО́Р, а, ч.

Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання.

Його приділено до львівського гарнізону, при найближчім .. авансі його мали іменувати майором (І. Франко);

Він почав війну сержантом, А майором закінчив! (І. Нехода);

Майор Зоммер іще раз проникливо подивився Ецірванові в очі й, по-військовому крутонувшись на підборах, збіг сходами на верхній ярус, до дверей своєї ложі-бенуар (О. Ірванець);

Двоє з непроханих гостей виявилися неабиякими “шишками“ – полковником та майором служби безпеки. Третій був технічним співробітником (О. Авраменко, В. Авраменко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майор — майо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. майор — -а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. майор — Надсотник, підполковник Словник чужослів Павло Штепа
  4. майор — майо́р (ісп. mayor, від лат. major – старший, вищий) 1. Офіцерський чин у більшості армій країн світу. 2. Військове звання офіцерів Радянської Армії – перше із звань старших офіцерів (з 1935 p.). Серед генеральських звань в СРСР та в арміях ряду інших країн є звання генерал-майор. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. майор — Майо́р, -ра; -йо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. майор — МАЙО́Р, а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Треба тебе заміж дати.. За майора полкового (Чуб., V, 1874, 446); Його приділено до львівського гарнізону, при найближчім.. Словник української мови в 11 томах