майор
МАЙО́Р, а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання.
Треба тебе заміж дати.. За майора полкового (Чуб., V, 1874, 446);
Його приділено до львівського гарнізону, при найближчім.. авансі його мали іменувати майором (Фр., VI, 1951, 368);
Він почав війну сержантом, А майором закінчив! (Нех., Ми живемо.., 1960, 114).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- майор — майо́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- майор — -а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- майор — Надсотник, підполковник Словник чужослів Павло Штепа
- майор — МАЙО́Р, а, ч. Офіцерське звання в армії, наступне після звання капітана, а також особа, що має це звання. Його приділено до львівського гарнізону, при найближчім .. авансі його мали іменувати майором (І. Словник української мови у 20 томах
- майор — майо́р (ісп. mayor, від лат. major – старший, вищий) 1. Офіцерський чин у більшості армій країн світу. 2. Військове звання офіцерів Радянської Армії – перше із звань старших офіцерів (з 1935 p.). Серед генеральських звань в СРСР та в арміях ряду інших країн є звання генерал-майор. Словник іншомовних слів Мельничука
- майор — Майо́р, -ра; -йо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)