медальйон
медальйо́н
(франц. medaillon, з італ. medaglione, букв. – велика медаль)
1. Ювелірна прикраса у вигляді невеликого плескатого футляра, в якому вміщують портрет і носять на шиї.
2. Рамка овальної форми, що її застосовують для оздоблення фасадів будинків, меблів, тканин.
3. Овальна оправа або рамка для якогось зображення, прикраси.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- медальйон — медальйо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- медальйон — -а, ч. 1》 Ювелірний виріб у вигляді овального або круглого плоского футляра, куди вставляють яке-небудь зображення, дрібний предмет чи запис і носять на шиї. 2》 Рельєф або малюнок в обрамленні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- медальйон — Образочок Словник чужослів Павло Штепа
- медальйон — МЕДАЛЬЙО́Н, а, ч. 1. Ювелірний виріб у вигляді овального або круглого плоского футляра, що в нього вставляють яке-небудь зображення, дрібний предмет чи запис і який носять на шиї. Словник української мови у 20 томах
- медальйон — Медальйо́н, -на; -йо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- медальйон — МЕДАЛЬЙО́Н, а, ч. 1. Ювелірний виріб у вигляді овального або круглого плоского футляра, в який вставляють яке-небудь зображення, дрібний предмет чи запис, і носять на шиї. Словник української мови в 11 томах
- медальйон — (фр. — велика медаль) Декоративна прикраса у вигляді орнаментальної або зображальної композиції, яка розміщалася на стіні споруди і звичайно отримувала овальну або круглу форму. Архітектура і монументальне мистецтво