медальйон

МЕДАЛЬЙО́Н, а, ч.

1. Ювелірний виріб у вигляді овального або круглого плоского футляра, в який вставляють яке-небудь зображення, дрібний предмет чи запис, і носять на шиї.

Бере [Анна] в руки срібний медальйон, що висить у Долорес на чорнім шнурочку на грудях (Л. Укр., III, 1952, 330);

[Лизогуб (до Зосі):] Цей медальйон — тобі подарунок з Варшави від ордена єзуїтів (Корн., І, 1955, 259);

*У порівн. А вгорі золотим медальйоном теплий місяць над морем пливе (Сос., І, 1957, 87).

2. Рельєф або малюнок в обрамленні.

З противного боку хреста.. напись [напис]: "Шевченко", а нижче на підставі медальйон з головою Шевченка (Коцюб., III, 1956, 44);

Шевченко, побачивши у свого знайомого Гранда другий том "Полярной звезды" Герцена на 1856 рік, був схвильований барельєфним зображенням на обкладинці у медальйоні портретів Пестеля, Рилєєва, Бестужева-Рюміна, Муравйова-Апостола й Каховського (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 438);

До четвертого виду [килимів] належать композиції з медальйонним розміщенням узору. Медальйони мають вигляд ромбів, великих розеток чи зірок, навколо яких групуються інші елементи (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 60).