мелодика
мело́дика
(від грец. μελωδός – співучий)
1. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці.
2. Наука про мелодію.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мелодика — мело́дика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мелодика — МЕЛОДИКА – МЕЛОДІЯ Мелодика. 1. Учення про мелодію. 2. Сукупність мелодійних засобів, властивих музичній творчості якогось композитора, народу або музичному творові, жанрові тощо: мелодика думи, мелодика вірша. Мелодія, -ї, ор. -єю. Літературне слововживання
- мелодика — (від гр. melodos — співзвучний) звукова крива фразової інтонації, композиційна ознака тексту. Словник стилістичних термінів
- мелодика — -и, ж. 1》 спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. 2》 Вчення про мелодію. Мелодика мови — зміна висоти голосу під час мовлення, що надає мові певного тонового забарвлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мелодика — (від гр. melodikos — мелодійний, пісенний) — 1. Сукупність мелодичних виражальних засобів, властивих музичному напрямку, композиторській школі, творчості певного митця, музичному твору. 2. Наука, що вивчає мелодію як явище мистецтва та пов’язані з цим проблеми. Словник-довідник музичних термінів
- мелодика — МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Словник української мови у 20 томах
- мелодика — МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Словник української мови в 11 томах