мелодика

(від гр. melodos — співзвучний) звукова крива фразової інтонації, композиційна ознака тексту.

Джерело: Словник стилістичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мелодика — мело́дика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мелодика — МЕЛОДИКА – МЕЛОДІЯ Мелодика. 1. Учення про мелодію. 2. Сукупність мелодійних засобів, властивих музичній творчості якогось композитора, народу або музичному творові, жанрові тощо: мелодика думи, мелодика вірша. Мелодія, -ї, ор. -єю. Літературне слововживання
  3. мелодика — -и, ж. 1》 спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. 2》 Вчення про мелодію. Мелодика мови — зміна висоти голосу під час мовлення, що надає мові певного тонового забарвлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мелодика — (від гр. melodikos — мелодійний, пісенний) — 1. Сукупність мелодичних виражальних засобів, властивих музичному напрямку, композиторській школі, творчості певного митця, музичному твору. 2. Наука, що вивчає мелодію як явище мистецтва та пов’язані з цим проблеми. Словник-довідник музичних термінів
  5. мелодика — МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Словник української мови у 20 томах
  6. мелодика — мело́дика (від грец. μελωδός – співучий) 1. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. 2. Наука про мелодію. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. мелодика — МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Словник української мови в 11 томах