мелодика

МЕЛОДИКА – МЕЛОДІЯ

Мелодика. 1. Учення про мелодію. 2. Сукупність мелодійних засобів, властивих музичній творчості якогось композитора, народу або музичному творові, жанрові тощо: мелодика думи, мелодика вірша.

Мелодія, -ї, ор. -єю. Милозвучна послідовність звуків, що створює музичну єдність, мотив, наспів: мелодія вальсу.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мелодика — (від гр. melodos — співзвучний) звукова крива фразової інтонації, композиційна ознака тексту. Словник стилістичних термінів
  2. мелодика — мело́дика (від грец. μελωδός – співучий) 1. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. 2. Наука про мелодію. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. мелодика — МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Словник української мови в 11 томах
  4. мелодика — МЕЛО́ДИКА, и, ж. 1. спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. Перемінні розміри знаходимо в пісенній і інструментальній творчості багатьох народів. Словник української мови у 20 томах
  5. мелодика — мело́дика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. мелодика — (від гр. melodikos — мелодійний, пісенний) — 1. Сукупність мелодичних виражальних засобів, властивих музичному напрямку, композиторській школі, творчості певного митця, музичному твору. 2. Наука, що вивчає мелодію як явище мистецтва та пов’язані з цим проблеми. Словник-довідник музичних термінів
  7. мелодика — -и, ж. 1》 спец. Сукупність властивостей і закономірностей, які характеризують мелодичні явища в музиці. 2》 Вчення про мелодію. Мелодика мови — зміна висоти голосу під час мовлення, що надає мові певного тонового забарвлення. Великий тлумачний словник сучасної мови