1. Словник іншомовних слів Мельничука

ментор

ме́нтор

(грец. Μέντωρ)

1. Ім’я наставника Телемака, сина Одіссея, в поемі Гомера «Одіссея».

2. Керівник, наставник, вихователь.

3. Переносно – надокучлива, нудна людина.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ментор — ме́нтор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ментор — див. НАВЧИТЕЛЬ. Словник синонімів Караванського
  3. ментор — -а, ч. 1》 заст. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь. 2》 бот., сад. Живець, якого прищеплюють до рослини з метою одержання в гібриді рис цього живця. Метод ментора. 3》 перен. Нудна людина, яка любить усіх повчати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ментор — Навчач, виховач, див. вихователь, наставник, смотритель Словник чужослів Павло Штепа
  5. ментор — МЕ́НТОР, а, ч. 1. заст., ірон. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь. Я не вважав себе в праві виступати як ментор супроти молодого покоління (І. Словник української мови у 20 томах
  6. ментор — ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОР заст.; ГУВЕРНЕ́Р заст. (домашній вихователь у дворянських родинах). — Взагалі я бачу, що треба запросити тобі кращого вихователя (З. Тулуб); Мій ментор.. Словник синонімів української мови
  7. ментор — Ме́нтор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ментор — МЕ́НТОР, а, ч. 1. заст. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь. Я не вважав себе в праві виступати як ментор супроти молодого покоління (Фр. Словник української мови в 11 томах