ментор
ме́нтор
-а, ч.
1》 заст. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь.
2》 бот., сад. Живець, якого прищеплюють до рослини з метою одержання в гібриді рис цього живця. Метод ментора.
3》 перен. Нудна людина, яка любить усіх повчати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ментор — ме́нтор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ментор — див. НАВЧИТЕЛЬ. Словник синонімів Караванського
- ментор — Навчач, виховач, див. вихователь, наставник, смотритель Словник чужослів Павло Штепа
- ментор — МЕ́НТОР, а, ч. 1. заст., ірон. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь. Я не вважав себе в праві виступати як ментор супроти молодого покоління (І. Словник української мови у 20 томах
- ментор — ме́нтор (грец. Μέντωρ) 1. Ім’я наставника Телемака, сина Одіссея, в поемі Гомера «Одіссея». 2. Керівник, наставник, вихователь. 3. Переносно – надокучлива, нудна людина. Словник іншомовних слів Мельничука
- ментор — ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОР заст.; ГУВЕРНЕ́Р заст. (домашній вихователь у дворянських родинах). — Взагалі я бачу, що треба запросити тобі кращого вихователя (З. Тулуб); Мій ментор.. Словник синонімів української мови
- ментор — Ме́нтор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ментор — МЕ́НТОР, а, ч. 1. заст. Наставник (у 1 знач.), керівник, вихователь. Я не вважав себе в праві виступати як ментор супроти молодого покоління (Фр. Словник української мови в 11 томах