ментор

ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОР заст.; ГУВЕРНЕ́Р заст. (домашній вихователь у дворянських родинах). — Взагалі я бачу, що треба запросити тобі кращого вихователя (З. Тулуб); Мій ментор.. має можливість водити мене у найкращі місця без всякого страху (М. Рильський); Ви були для них за доброго безплатного гувернера (А. Кримський). — Пор. 1. учи́тель.

ЖИВЕ́ЦЬ (гілка, пагін для щеплення дичок), ЩЕ́ПА, МЕ́НТОР, ЦИБУ́Х (здерев'янілий пагін виноградної лози, що використовується для розмноження). Лісник знайомий є отут у мене. Він до щеплювання має хіть велику, Отож хвилюється не без причин, Уздрівши яблуньку чи грушу дику. Мерщій до льоху, де лежать живці Кандиль-китайки, бери та ренети... (М. Рильський); Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); (Карташов:) Ми визнаємо гібридизацію міжвидову і навіть міжродову. Визнаємо деякий вплив відкритого вами ментора (О. Довженко).

КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯ розм., ПРОВОДА́Р розм., ПРОВІ́ДЕЦЬ розм., ОРУДА́Р заст., ОРУ́ДНИК заст., МЕ́НТОР заст.; ГОЛОВА́, ГЛАВА́ уроч. (перев. особа, яка очолює якесь велике підприємство, установу або справу, захід тощо); ДИРЕ́КТОР (на підприємстві, в установі, закладі тощо); ПРАВИ́ТЕЛЬ заст. (у канцелярії). Керівник експедиції; Керівник наукових робіт; Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко); Голова (глава) фірми; Особливо неприємно, коли директор школи викликає матір і скаржиться їй на мене (Л. Смілянський); Таня застругала останній олівець, згорнула з столу в папірець стружки, взяла стаканчик з олівцями (Кулик любив різнокольорові олівці) і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (М. Стельмах). — Пор. нача́льник.

НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ), МЕТР книжн. заст., ірон. (той, хто є авторитетом у якій-небудь галузі, передає свій досвід, знання, є для інших прикладом); ПОВЧА́ЛЬНИК розм., УКА́ЖЧИК (ВКА́ЖЧИК) розм., УКА́ЗНИК (ВКА́ЗНИК) розм. рідше (при несхвальному ставленні). Наставники молоді; — Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся, — озливсь вкінці батько (І. Франко); — Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? — ..Це дочка мого найкращого напутника — друга (Є. Кротевич); Старші письменники — учителі наші (М. Коцюбинський); Михайль — мій колишній метр. А загалом — він ватажок лівих поетів (Ю. Яновський); — Я розумію, хлопець ти вже дорослий.. повчальників не потребуєш, бо й сам набачився чимало (Григорій Тютюнник); — Який він мені укажчик?.. Я сама собі голова... (Панас Мирний).