монацит
монаци́т
(від грец. μονόξω – буваю самотнім)
мінерал класу фосфатів, жовто-бурого кольору. Руда церію й торію.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монацит — монаци́т іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
- монацит — -у, ч. Фосфатний радіоактивний мінерал червонувато-бурого кольору, що містить Торій і рідкісноземельні елементи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монацит — МОНАЦИ́Т, у, ч. Мінерал від жовтого до буро-коричневого кольору, що містить у собі рідкоземельні метали. Головним джерелом добування торію служить мінерал монацит (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
- монацит — МОНАЦИ́Т, у, ч. Мінерал червонувато-бурого кольору, що містить у собі рідкоземельні метали. Головним джерелом добування торію служить мінерал монацит (Заг. хімія, 1955, 583). Словник української мови в 11 томах