монокуляр

монокуля́р

[від мон(о)... і окуляр]

оптичний прилад (підзорна труба), в який дивляться одним оком.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монокуляр — монокуля́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. монокуляр — -а, ч. Оптичний прилад, в який дивляться одним оком. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. монокуляр — МОНОКУЛЯ́Р, а, ч. Оптичний прилад з одним окуляром. Словник української мови у 20 томах