монохроматор

монохрома́тор

[від моно... і грец. χρώμα (χρώματος) – колір]

спектральний прилад, що виділяє вузькі ділянки частот чи довжин хвиль світлового спектра. Основна частина спектрометрів.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. монохроматор — монохрома́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. монохроматор — -а, ч. Спектральний прилад для виділення вузького інтервалу спектра оптичного випромінювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. монохроматор — МОНОХРОМА́ТОР, а, ч., техн. Прилад для виділення зі світлового спектра вузької ділянки. Словник української мови у 20 томах