мінарет

мінаре́т

(тур. minara, від араб. манара – маяк)

баштоподібиа споруда при мечеті, з якої глашатай (муедзин) скликає мусульман на молитву.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мінарет — мінаре́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. мінарет — див. ВЕЖА. Словник синонімів Караванського
  3. мінарет — -а, ч. Висока башта при мечеті, з якої муедзин скликає мусульман на молитву. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. мінарет — МІНАРЕ́Т, у, ч. Висока башта при мечеті, з якої муедзин скликає мусульман на молитву. Пишний Босфор майнув золотим пасмом з мечетями, мінаретами (І. Словник української мови у 20 томах
  5. мінарет — Вежа біля мечеті, з якої муедзин 5 разів упродовж дня закликає вірних до молитви. Універсальний словник-енциклопедія
  6. мінарет — Мінаре́т, -ту; -ре́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мінарет — МІНАРЕ́Т, а, ч. Висока башта при мечеті, з якої муедзин скликав мусульман на молитву. Пишний Босфор майнув золотим пасмом з мечетями, мінаретами (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. мінарет — (араб. — місце, де запалюють вогонь) Баштоподібна споруда при мечеті, на яку підіймався муедзин для скликання віруючих на молитву. Архітектура і монументальне мистецтво