орбіта

орбі́та

(лат. orbita, від orbis – коло)

1. Траєкторія руху одного небесного тіла або космічного корабля, апарата відносно іншого.

2. Очна ямка, кісткова порожнина, в якій міститься очне яблуко.

3. Переносно – коло, сфера дії, поширення чого-небудь.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

орбіта — орбі́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
орбіта — (плянети) шлях; (діяльности) сфера, межі; АН. очна ямка. Словник синонімів Караванського
орбіта — [оурб’іта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
орбіта — -и, ж. 1》 астр. Шлях руху небесного тіла – штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Орбіта Юпітера. 2》 перен. Межі, сфера поширення, впливу, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь. 3》 анат. Великий тлумачний словник сучасної мови
орбіта — ОРБІ́ТА, и, ж. 1. астр. Шлях руху небесного тіла, штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі (М. Словник української мови у 20 томах
орбіта — виво́дити / ви́вести на орбі́ту кого. Створювати комусь необхідні умови для досягнення успіхів у чому-небудь. Небагато хто знає, якою ціною це дається — вивести спортсмена на найвищу орбіту (З газети). Фразеологічний словник української мови
орбіта — ОРБІ́ТА анат. (заглибина, в якій міститься очне яблуко), ОЧНИ́ЦЯ, О́ЧНА Я́МКА, О́ЧНА ЗАПА́ДИНА рідко. Аркан туго стягнув шию (Остапа). Очі мало не вилізли з орбіт (О. Словник синонімів української мови
орбіта — Орбі́та, -ти, -ті; -бі́ти, -бі́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
орбіта — ОРБІ́ТА, и, ж. 1. астр. Шлях руху небесного тіла, штучного супутника землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах