1. Великий тлумачний словник сучасної мови

орбіта

орбі́та

-и, ж.

1》 астр. Шлях руху небесного тіла – штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Орбіта Юпітера.

2》 перен. Межі, сфера поширення, впливу, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь.

3》 анат. Заглибина, в якій міститься очне яблуко; очна ямка.

4》 перен. Шлях проходження, пересування кого-, чого-небудь.

5》 перен. Про коло справ, обов'язків, занять і т. ін., пов'язаних з тією або іншою сферою діяльності.

Бути на орбіті якій — залишатися в сфері, в межах чого-небудь (наміченого, прийнятого, засвоєного і т. ін.).

Вийти на орбіту — успішно почати шлях до досягнення чого-небудь, виявитися в сфері уваги багатьох.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орбіта — орбі́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. орбіта — (плянети) шлях; (діяльности) сфера, межі; АН. очна ямка. Словник синонімів Караванського
  3. орбіта — [оурб’іта] -тие, д. і м. -т'і Орфоепічний словник української мови
  4. орбіта — ОРБІ́ТА, и, ж. 1. астр. Шлях руху небесного тіла, штучного супутника Землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі (М. Словник української мови у 20 томах
  5. орбіта — орбі́та (лат. orbita, від orbis – коло) 1. Траєкторія руху одного небесного тіла або космічного корабля, апарата відносно іншого. 2. Очна ямка, кісткова порожнина, в якій міститься очне яблуко. 3. Переносно – коло, сфера дії, поширення чого-небудь. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. орбіта — виво́дити / ви́вести на орбі́ту кого. Створювати комусь необхідні умови для досягнення успіхів у чому-небудь. Небагато хто знає, якою ціною це дається — вивести спортсмена на найвищу орбіту (З газети). Фразеологічний словник української мови
  7. орбіта — ОРБІ́ТА анат. (заглибина, в якій міститься очне яблуко), ОЧНИ́ЦЯ, О́ЧНА Я́МКА, О́ЧНА ЗАПА́ДИНА рідко. Аркан туго стягнув шию (Остапа). Очі мало не вилізли з орбіт (О. Словник синонімів української мови
  8. орбіта — Орбі́та, -ти, -ті; -бі́ти, -бі́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. орбіта — ОРБІ́ТА, и, ж. 1. астр. Шлях руху небесного тіла, штучного супутника землі, орбітальної станції і т. ін. у космічному просторі навколо іншого тіла. Признаюсь — заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах