оріон
оріо́н
(грец. Ώρίων)
1. За давньогрецькою міфологією – красунь-велетень, мисливець.
2. Сузір’я в екваторіальній смузі неба.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Оріон — Оріо́н іменник чоловічого роду зірка Орфографічний словник української мови
- оріон — -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – красень-велетень, мисливець. 2》 Сузір'я в екваторіальній смузі неба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Оріон — Екваторіальне сузір'я, в Україні видиме взимку; найяскравіші зірки: Рігель, Бетельгейзе; містить туманності — Велика туманність Оріона та Кінська голова. Універсальний словник-енциклопедія
- Оріон — Оріо́н, -на, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)