1. Словник іншомовних слів Мельничука

офіціал

офіціа́л

(від лат. Officialis – урядовий, службовий)

1. В Стародавньому Римі урядовець, який відав двірцевою канцелярією.

2. За середньовіччя службова особа при єпископі, яка здійснювала церковно-судові функції.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. офіціал — Офіціа́л: — нижчий чиновник, дрібний урядовець [20] — священик, що здійснював духовний суд за дорученням єпископа [46-1;46-2] — службовець [50] — судовий канцелярський службовець [VI] — службовець [II] Словник з творів Івана Франка
  2. офіціал — офіціа́л іменник чоловічого роду, істота чиновник арх. Орфографічний словник української мови
  3. офіціал — -а, ч., заст. Високопоставлений чиновник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. офіціал — ОФІЦІА́Л, а, ч. 1. Чиновник при магістраті в Давньому Римі. 2. У середні віки – чиновник при єпископі для ведення світських справ, а також церковний суддя. 3. заст. Високопоставлений чиновник. Словник української мови у 20 томах
  5. офіціал — ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИК заст., ЧИНОДРА́Л зневажл., ЧИНУ́ША зневажл.; ОФІЦІА́Л заст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю. Словник синонімів української мови
  6. офіціал — ОФІЦІА́Л, а, ч., заст. Високопоставлений чиновник. Я.. не згоджувавсь на дуже вже гострий виступ українофілів проти поляків, в чому деякі українофіли зближались навіть з російськими офіціалами (Драг., II, 1970, 157). Словник української мови в 11 томах