офіціал
Офіціа́л:
— нижчий чиновник, дрібний урядовець [20]
— священик, що здійснював духовний суд за дорученням єпископа [46-1;46-2]
— службовець [50]
— судовий канцелярський службовець [VI]
— службовець [II]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- офіціал — офіціа́л іменник чоловічого роду, істота чиновник арх. Орфографічний словник української мови
- офіціал — -а, ч., заст. Високопоставлений чиновник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- офіціал — ОФІЦІА́Л, а, ч. 1. Чиновник при магістраті в Давньому Римі. 2. У середні віки – чиновник при єпископі для ведення світських справ, а також церковний суддя. 3. заст. Високопоставлений чиновник. Словник української мови у 20 томах
- офіціал — офіціа́л (від лат. Officialis – урядовий, службовий) 1. В Стародавньому Римі урядовець, який відав двірцевою канцелярією. 2. За середньовіччя службова особа при єпископі, яка здійснювала церковно-судові функції. Словник іншомовних слів Мельничука
- офіціал — ЧИНО́ВНИК (державний службовець), УРЯДО́ВЕЦЬ, УРЯ́ДНИК заст., ЧИНОДРА́Л зневажл., ЧИНУ́ША зневажл.; ОФІЦІА́Л заст. (високопоставлений). Всі вельможі і великі чиновники були в парадних гаптованих золотом одежах (Ю. Словник синонімів української мови
- офіціал — ОФІЦІА́Л, а, ч., заст. Високопоставлений чиновник. Я.. не згоджувавсь на дуже вже гострий виступ українофілів проти поляків, в чому деякі українофіли зближались навіть з російськими офіціалами (Драг., II, 1970, 157). Словник української мови в 11 томах