панголін
панголі́н
(малайське pengoling, букв. – той, що катається)
рід ссавців ряду панголінових. Поширені в Африці та Південній і Південно-Східній Азії. Тіло зверху та з боків вкрите зроговілими пластинками. Інша назва – ящери.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панголін — панголі́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- панголін — ПАНГОЛІ́Н, а, ч. Те саме, що я́щір. Тіло панголіна вкрите роговою лускою, розташованою черепицеподібно (з наук.-попул. літ.); Панголіни харчуються мурашками і термітами, для добування їжі мають міцні кігті та довгу морду, а також червоподібний язик (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах