панголін
ПАНГОЛІ́Н, а, ч.
Те саме, що я́щір.
Тіло панголіна вкрите роговою лускою, розташованою черепицеподібно (з наук.-попул. літ.);
Панголіни харчуються мурашками і термітами, для добування їжі мають міцні кігті та довгу морду, а також червоподібний язик (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панголін — панголі́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- панголін — панголі́н (малайське pengoling, букв. – той, що катається) рід ссавців ряду панголінових. Поширені в Африці та Південній і Південно-Східній Азії. Тіло зверху та з боків вкрите зроговілими пластинками. Інша назва – ящери. Словник іншомовних слів Мельничука