пантеїзм

(від пан... і теїзм)

філософсько-релігійне вчення, за яким бог ототожнюється з природою. В 16–17 ст. під оболонкою П. іноді проводилися по суті матеріалістичні та атеїстичні ідеї. На сучасному етапі П., надаючи законам природи містичного характеру, перетворився на засіб захисту релігії.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пантеїзм — пантеї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пантеїзм — -у, ч. Філософське ідеалістичне вчення, яке ототожнює Бога з природою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пантеїзм — Всебожність, всебожественність Словник чужослів Павло Штепа
  4. пантеїзм — ПАНТЕЇ́ЗМ, у, ч. Філософське вчення, що ототожнює Бога з природою, розглядає природу як утілення божества. Осягнути специфіку українського менталітету неможливо без вивчення вербально-магічних оберегів-замовлянь... Словник української мови у 20 томах
  5. пантеїзм — Філософська чи релігійна доктрина, що ототожнює Бога з усією дійсністю, нехтуючи ним як особою; протилежність деїзму (Д. Бруно, Б. Спіноза, Ґ.В.Ф. Геґель). Універсальний словник-енциклопедія
  6. пантеїзм — ПАНТЕЇЗМ (від грецьк. παν — все; θεοξ — Бог) — філософська позиція, згідно з якою Бог і світ (Космос, універсум) є тотожними, такими, що збігаються. Філософський енциклопедичний словник
  7. пантеїзм — Пантеї́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пантеїзм — ПАНТЕЇ́ЗМ, у, ч. Філософське ідеалістичне вчення, яке ототожнює бога з природою. Старосвітське селянське середовище колоритно втілює в собі постать прадіда Данила [у "Вершниках" Ю. Яновського] з його землеробським пантеїзмом і гайдамацькими піснями (Про багатство л-ри, 1959, 264). Словник української мови в 11 томах