1. Словник української мови у 20 томах

пантеїзм

ПАНТЕЇ́ЗМ, у, ч.

Філософське вчення, що ототожнює Бога з природою, розглядає природу як утілення божества.

Осягнути специфіку українського менталітету неможливо без вивчення вербально-магічних оберегів-замовлянь, які своїми коренями сягають пантеїзму і в яких виявляється світогляд, світорозуміння українців-хліборобів (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пантеїзм — пантеї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пантеїзм — -у, ч. Філософське ідеалістичне вчення, яке ототожнює Бога з природою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пантеїзм — Всебожність, всебожественність Словник чужослів Павло Штепа
  4. пантеїзм — (від пан... і теїзм) філософсько-релігійне вчення, за яким бог ототожнюється з природою. В 16–17 ст. під оболонкою П. іноді проводилися по суті матеріалістичні та атеїстичні ідеї. На сучасному етапі П., надаючи законам природи містичного характеру, перетворився на засіб захисту релігії. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. пантеїзм — Філософська чи релігійна доктрина, що ототожнює Бога з усією дійсністю, нехтуючи ним як особою; протилежність деїзму (Д. Бруно, Б. Спіноза, Ґ.В.Ф. Геґель). Універсальний словник-енциклопедія
  6. пантеїзм — ПАНТЕЇЗМ (від грецьк. παν — все; θεοξ — Бог) — філософська позиція, згідно з якою Бог і світ (Космос, універсум) є тотожними, такими, що збігаються. Філософський енциклопедичний словник
  7. пантеїзм — Пантеї́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пантеїзм — ПАНТЕЇ́ЗМ, у, ч. Філософське ідеалістичне вчення, яке ототожнює бога з природою. Старосвітське селянське середовище колоритно втілює в собі постать прадіда Данила [у "Вершниках" Ю. Яновського] з його землеробським пантеїзмом і гайдамацькими піснями (Про багатство л-ри, 1959, 264). Словник української мови в 11 томах