пантеїзм
ПАНТЕЇЗМ (від грецьк. παν — все; θεοξ — Бог) — філософська позиція, згідно з якою Бог і світ (Космос, універсум) є тотожними, такими, що збігаються. П. слід відрізняти від панентеїзму, що розглядав світ як складник, який хоч і підпорядкований, але не тотожний Богові. Впровадження терміну "П." завдячує полеміці ірландськ. філософа Толанда та нідерландськ. теолога Фея. Перший вжив означення "пантеїстичний" у 1705 р. стосовно соцініанства. Фей, критикуючи Толанда (1709), назвав його "пантеїстом". Принципова для П. ідея тотожності Бога і світу в різних формах розроблялась упродовж усієї історії розвитку філософського мислення. У давньокит. філософії до П. тяжів даосизм; у давньоінд. філософії, зокрема у ведизмі, однією з чільних була ідея тотожності Бога і внутрішньої суті індивіда. Витоки західноєвропейської філософської традиції П. сягають ідеї гілозоїзму про невіддільність життя і матеріального світу в усіх його виявах. Досить виразно ця ідея представлена у філософії Фалеса, який стверджував, що "усі речі наповнені Богами". Для філософії Парменіда характерною є форма П., що згодом була означена як "акосмічний П." її первинну основу становить твердження Парменіда, що плинна, мінлива частина світу є ілюзією стосовно Єдиного, або Абсолюту, тобто буття Космосу як чуттєво сприйманого індивідом світу по суті заперечувалося (звідси — заперечна частка "а" у слові "акосмічний"). Пізніше, у XVI — XVII ст., ідеї акосмічногоП. виразно оприявнилися на ґрунті філософії Беме (світ — це лише відображення Бога) та Спінози. Якраз стосовно філософії останнього і був ужитий Гегелем термінологічний вислів "акосмічний П.". У тлумаченні Гегеля цей різновид П. означає всеохопну тотожність Бога і Природи і не враховує того моменту, що, за Спінозою, світ (природа) не заперечується Божественним началом і не протистоїть йому, а утворює з ним нероздільну єдність. Кузанський і Бруно збагатили філософське розуміння П. ідеєю тотожності протилежностей, що властива і Богові, і поцейбічному світові Н. а рівні філософської метафізики ця ідея утворила внутрішній стрижень проблеми співвідношення іманентного і трансцендентного. У XVIII ст. погляди Гете на природу виявили виразну спорідненість як із П. Спінози, так і з деякими аспектами монадології Ляйбніца, потвердивши характерну для П. тенденцію до синтезу із різними філософськими концепціями. У XIX — XX ст. здатність П. до варіативності на ґрунті сполучення різних філософських принципів продовжувала розвиватися. У Шляєрмахера ідеї П. моністичного ґатунку (див. монізм) співіснували із принципом релятивізму (з одного боку, безконечна сукупність речей — плинних і релятивних — це світ; з другого — як з'єдинене ціле, ця ж сукупність є Богом). Бредлі та Ройс обстоювали абсолютистську форму моністичного П. (Бог є надіндивідуальним і надприродним Абсолютом, водночас цей Абсолют тотожний цьому світові, отже, світ хоч і реальний, але незмінний). В укр. філософській традиції виразні елементи П. зазвичай були тісно поєднані із неоплатонізмом та частково — скептицизмом — у Фікари, Ісайї Копинського, Віталія з Дубна, Сковороди.
Н. Поліщук
Значення в інших словниках
- пантеїзм — пантеї́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пантеїзм — -у, ч. Філософське ідеалістичне вчення, яке ототожнює Бога з природою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пантеїзм — Всебожність, всебожественність Словник чужослів Павло Штепа
- пантеїзм — ПАНТЕЇ́ЗМ, у, ч. Філософське вчення, що ототожнює Бога з природою, розглядає природу як утілення божества. Осягнути специфіку українського менталітету неможливо без вивчення вербально-магічних оберегів-замовлянь... Словник української мови у 20 томах
- пантеїзм — (від пан... і теїзм) філософсько-релігійне вчення, за яким бог ототожнюється з природою. В 16–17 ст. під оболонкою П. іноді проводилися по суті матеріалістичні та атеїстичні ідеї. На сучасному етапі П., надаючи законам природи містичного характеру, перетворився на засіб захисту релігії. Словник іншомовних слів Мельничука
- пантеїзм — Філософська чи релігійна доктрина, що ототожнює Бога з усією дійсністю, нехтуючи ним як особою; протилежність деїзму (Д. Бруно, Б. Спіноза, Ґ.В.Ф. Геґель). Універсальний словник-енциклопедія
- пантеїзм — Пантеї́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пантеїзм — ПАНТЕЇ́ЗМ, у, ч. Філософське ідеалістичне вчення, яке ототожнює бога з природою. Старосвітське селянське середовище колоритно втілює в собі постать прадіда Данила [у "Вершниках" Ю. Яновського] з його землеробським пантеїзмом і гайдамацькими піснями (Про багатство л-ри, 1959, 264). Словник української мови в 11 томах