1. Словник іншомовних слів Мельничука

панцир

па́нцир

(нім Panzer, з італ. panciera, від лат. pantices – живіт)

1. У давні часи та за середньовіччя частина бойового спорядження воїна для захисту тулуба від ударів зброї. Виготовляли з шкіри тварин, дерева, металу тощо.

2. Загальна назва захисних твердих зовнішніх скелетних (хітинових, вапнистих, кістяних, рогових) утворів тварин.

3. Металева обшивка у військових кораблів, поїздів; броня.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панцир — па́нцир іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. панцир — заст. панцер, -а, ч. 1》 Частина старовинного, звичайно металевого, бойового спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панцир — ПА́НЦИР, заст. ПА́НЦЕР, а, ч. 1. іст. Частина старовинного, звичайно металевого, бойового спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї. Несуть пани есаули [осавули] Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. панцир — БРО́НЯ́ (захисне облицювання із сталевих плит або листів на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін.), ПА́НЦИР (ПА́НЦЕР). На морі, в небі й на землі пливуть із броні кораблі (В. Сосюра); Кулі з крупнокаліберних кулеметів б'ють по панциру (танка), як молотки в кузні (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови
  5. панцир — ПА́НЦИР, заст. ПА́НЦЕР, а, ч. 1. Частина старовинного, звичайно металевого, бойового спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї. Несуть пани есаули [осавули] Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Шевч. Словник української мови в 11 томах