панцир
ПА́НЦИР, заст. ПА́НЦЕР, а, ч.
1. іст. Частина старовинного, звичайно металевого, бойового спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї.
Несуть пани есаули [осавули] Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Т. Шевченко);
Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, а поверх них панцир (А. Хижняк);
В складі захисного озброєння багатих скіфів звичайні панцирі з бронзових чи залізних лусок (з наук. літ.);
* У порівн. На чорних тинах то тут, то там вимерзала цупка, як панцир, білизна в снігових іскрах (Григорій Тютюнник);
// перен. Велика кількість однорідних або однакових твердих предметів, які щільно вкривають, облягають собою що-небудь.
Волошина спробувала почепити всі медалі .. Вийшов суцільний панцир з великих і маленьких, золотих, срібних і бронзових кружал (В. Собко);
Адсорбовані частинки [азоту, кисню] .. утворюють на поверхні металу суцільний панцир (з наук.-попул. літ.);
// чого, перен. Якась риса людської вдачі, поведінки і т. ін., що ніби захищає від чого-небудь.
Наш кінь реве, копитом б'є, Подібний завше бісу, І панцир радості кує Новий коваль залізу (М. Хвильовий);
Їй думалось, що, замкнувшись у панцир невразливої байдужості, вона зможе легше витримати жорстокі катування, яким піддасть її ворог (Ю. Бедзик);
Слова відскакували від неї, неспроможні пробити холодний панцир відчуження, яким огорнула [Марійка] свою душу, як тільки побачила Ярему (П. Загребельний).
2. Твердий покрив тіла деяких тварин (черепах, крокодилів, ракоподібних і т. ін.).
Коло гнізда або в дуплах і печерках, де ночують птахи, можна знайти купи хітинових панцирів комах (з наук. літ.);
Панцир черепахи.
3. Металева обшивка у автомобілів, поїздів, військових кораблів; броня.
Батько служив у громадянську війну на бронепоїзді “Червоний месник” в ремонтній бригаді, але не лише ремонтував пошкоджені колії, латав дірки на панцирі, а й стріляв часом із гармати (Ю. Яновський);
Стоїть він [крейсер] в панцирі стальному; Тепер нахімовці на ньому Проходять практику морську (І. Нехода);
// Покрив деяких деталей механізмів, а також проводів.
Панцир кабеля.
4. Жорсткий водолазний скафандр, признач. для роботи на великих глибинах.
Водонепроникний панцир аквалангіста.
(1) Крижани́й (льодови́й) па́нцир – льодовий покрив.
Цілюща кисню сила вривалася крізь панцир льодовий і рибу на зимовищі живила... (І. Гончаренко);
Восени бобри затоплюють на дні водойми багато гілля, корою яких живляться взимку, коли річка вкривається товстим крижаним панциром (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- панцир — па́нцир іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- панцир — заст. панцер, -а, ч. 1》 Частина старовинного, звичайно металевого, бойового спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панцир — па́нцир (нім Panzer, з італ. panciera, від лат. pantices – живіт) 1. У давні часи та за середньовіччя частина бойового спорядження воїна для захисту тулуба від ударів зброї. Виготовляли з шкіри тварин, дерева, металу тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- панцир — БРО́НЯ́ (захисне облицювання із сталевих плит або листів на військових кораблях, поїздах, автомобілях і т. ін.), ПА́НЦИР (ПА́НЦЕР). На морі, в небі й на землі пливуть із броні кораблі (В. Сосюра); Кулі з крупнокаліберних кулеметів б'ють по панциру (танка), як молотки в кузні (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови
- панцир — ПА́НЦИР, заст. ПА́НЦЕР, а, ч. 1. Частина старовинного, звичайно металевого, бойового спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї. Несуть пани есаули [осавули] Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую (Шевч. Словник української мови в 11 томах