паратаксис

парата́ксис

(грец. παράταξις, букв. – розміщення поруч)

синтаксичний зв’язок самостійних, незалежних речень, які йдуть одне за одним.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паратаксис — парата́ксис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. паратаксис — -у, ч., грам. Синтаксичний зв'язок самостійних речень, які слідують безпосередньо одне за одним і не об'єднані сполучниками в складне підрядне речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паратаксис — ПАРАТА́КСИС, у, ч., лінгв. Синтаксичний зв'язок самостійних речень, які йдуть безпосередньо одне за одним і не об'єднані сполучниками в складне підрядне речення. При аналізі синтаксису роману “Вершники”... Словник української мови у 20 томах
  4. паратаксис — ПАРАТА́КСИС, у, ч., грам. Синтаксичний зв’язок самостійних речень, які йдуть безпосередньо одне за одним і не об’єднані сполучниками в складне підрядне речення. Словник української мови в 11 томах