паратаксис
ПАРАТА́КСИС, у, ч., лінгв.
Синтаксичний зв'язок самостійних речень, які йдуть безпосередньо одне за одним і не об'єднані сполучниками в складне підрядне речення.
При аналізі синтаксису роману “Вершники” Д. Яновського було висвітлено співвідносність паратаксису, гіпотаксису, змішаних складних і простих самостійних речень (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паратаксис — парата́ксис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- паратаксис — -у, ч., грам. Синтаксичний зв'язок самостійних речень, які слідують безпосередньо одне за одним і не об'єднані сполучниками в складне підрядне речення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паратаксис — парата́ксис (грец. παράταξις, букв. – розміщення поруч) синтаксичний зв’язок самостійних, незалежних речень, які йдуть одне за одним. Словник іншомовних слів Мельничука
- паратаксис — ПАРАТА́КСИС, у, ч., грам. Синтаксичний зв’язок самостійних речень, які йдуть безпосередньо одне за одним і не об’єднані сполучниками в складне підрядне речення. Словник української мови в 11 томах