планктон
планкто́н
(від грец. πλαγκτόν – блукаюче)
сукупність організмів, що населяють товщу водойм і пасивно переносяться течіями води.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- планктон — планкто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- планктон — -у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води в океані і пасивно переносяться течією; основна їжа китів та інш. мешканців моря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- планктон — ПЛАНКТО́Н, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією. Брали [океанологи] планктон, вивчали циркуляцію вод (О. Словник української мови у 20 томах
- планктон — Дрібні організми, які мешкають у воді, на снігу або на кризі; одноклітинні водорості, амеби й ракоподібні, які пасивно пливуть за течією; на поверхні льодовика т.зв. кріопланктон; корм багатьох тварин, напр., риб. Універсальний словник-енциклопедія
- планктон — ПЛАНКТО́Н, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією. Словник української мови в 11 томах