планктон
ПЛАНКТО́Н, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією.
Брали [океанологи] планктон, вивчали циркуляцію вод (Гончар, Тронка, 1963, 198);
Планктон — це їжа для дрібних жителів моря: рачків, молюсків, морських черв’яків (Знання.., 2, 1966, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- планктон — планкто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- планктон — -у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води в океані і пасивно переносяться течією; основна їжа китів та інш. мешканців моря. Великий тлумачний словник сучасної мови
- планктон — ПЛАНКТО́Н, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією. Брали [океанологи] планктон, вивчали циркуляцію вод (О. Словник української мови у 20 томах
- планктон — планкто́н (від грец. πλαγκτόν – блукаюче) сукупність організмів, що населяють товщу водойм і пасивно переносяться течіями води. Словник іншомовних слів Мельничука
- планктон — Дрібні організми, які мешкають у воді, на снігу або на кризі; одноклітинні водорості, амеби й ракоподібні, які пасивно пливуть за течією; на поверхні льодовика т.зв. кріопланктон; корм багатьох тварин, напр., риб. Універсальний словник-енциклопедія