1. Великий тлумачний словник сучасної мови

планктон

планкто́н

-у, ч., біол.

Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води в океані і пасивно переносяться течією; основна їжа китів та інш. мешканців моря.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. планктон — планкто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. планктон — ПЛАНКТО́Н, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією. Брали [океанологи] планктон, вивчали циркуляцію вод (О. Словник української мови у 20 томах
  3. планктон — планкто́н (від грец. πλαγκτόν – блукаюче) сукупність організмів, що населяють товщу водойм і пасивно переносяться течіями води. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. планктон — Дрібні організми, які мешкають у воді, на снігу або на кризі; одноклітинні водорості, амеби й ракоподібні, які пасивно пливуть за течією; на поверхні льодовика т.зв. кріопланктон; корм багатьох тварин, напр., риб. Універсальний словник-енциклопедія
  5. планктон — ПЛАНКТО́Н, у, ч., біол. Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією. Словник української мови в 11 томах