плейстоцен

плейстоце́н, плейстоце́нова епо́ха

(від грец. πλείστος – найбільший і ...цен)

перша епоха антропогену.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плейстоцен — -у, ч. Рання епоха антропогенового періоду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. плейстоцен — ПЛЕЙСТОЦЕ́Н, у, ч., геол. Перший відділ, що відповідає найдовшій епосі антропогенового (четвертинного) періоду геологічної історії Землі. Кліматичні умови протягом верхнього плейстоцену були суворими, з максимумом похолодання на відрізку 17-20 тис. років тому (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. плейстоцен — Рання епоха четвертинного періоду, що характеризується розвитком материкових зледенінь; див. геохронологія. Універсальний словник-енциклопедія