плейстоцен
ПЛЕЙСТОЦЕ́Н, у, ч., геол.
Перший відділ, що відповідає найдовшій епосі антропогенового (четвертинного) періоду геологічної історії Землі.
Кліматичні умови протягом верхнього плейстоцену були суворими, з максимумом похолодання на відрізку 17-20 тис. років тому (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плейстоцен — -у, ч. Рання епоха антропогенового періоду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плейстоцен — плейстоце́н, плейстоце́нова епо́ха (від грец. πλείστος – найбільший і ...цен) перша епоха антропогену. Словник іншомовних слів Мельничука
- плейстоцен — Рання епоха четвертинного періоду, що характеризується розвитком материкових зледенінь; див. геохронологія. Універсальний словник-енциклопедія