поліс

по́ліс

I

(грец. πόλις)

місто-держава, що складалася з самого міста і прилеглої до нього території, особлива форма соціально-економічної і політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції.

II

(франц. police, від італ. роlizza – розписка, квитанція)

документ, що його видає страхувач (в СРСР – органи Держстраху) страхувальникові на підтвердження укладеного між ними договору страхування.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліс — [пол'іс] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  2. поліс — (англ. роlicу) 1. свідоцтво, що видається страховим товариством особі або установі, які щось застрахували в ньому, і містить умови договору про страхування. 2. розписка, квитанція. Економічний словник
  3. поліс — По́ліс, -са; -ліси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поліс — ПО́ЛІС¹, а, ч., фін. Страхове свідоцтво — документ про страхування (життя, майна і т. ін.). Страховий поліс. ПО́ЛІС², а, ч., іст. Античне місто-держава, особлива форма рабовласницької держави. Словник української мови в 11 томах
  5. поліс — рос. полис документ, що його видає страхова компанія страхувальникові (фізичній чи юридичній особі) на підтвердження укладеного між ними договору страхування. Eкономічна енциклопедія
  6. поліс — ПО́ЛІС¹, а, ч., фін. Страхове свідоцтво – документ про страхування (життя, майна і т. ін.). Страховий поліс. ПО́ЛІС², а, ч., іст. Античне місто-держава, особлива форма рабовласницької держави. Словник української мови у 20 томах
  7. поліс — I -а, ч., іст. Місто-держава; особлива форма соціально-економічної та політичної організації суспільства (типова для Стародавньої Греції). II -а, ч., фін. Страхове свідоцтво – документ про страхування (життя, майна і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. поліс — (грец.) Давньогрецьке місто-держава, що включало в себе окрім власне міста ще і навколишні сільські землі, так звану хору. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. поліс — по́ліс 1 іменник чоловічого роду страхове свідоцтво по́ліс 2 іменник чоловічого роду античне місто іст. Орфографічний словник української мови
  10. Поліс — брит. рок-група; виступав (з перервами) 1977-87, у складі: засновник ансамблю, ударник С. Коупленд, вокаліст, гітарист, композитор і автор текстів Стінґ (справжнє Дж.М. Саммер), гітара, синтезатор Е. Саммерз (справжнє Сомерз), непостійний гітарист... Універсальний словник-енциклопедія