1. Словник іншомовних слів Мельничука

провокація

провока́ція

(від лат. provocatio – виклик)

1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою підбурити їх на згубні для них вчинки або рішення.

2. Зрадницькі дії таємних агентів поліції, що проникають в революційні організації, щоб інформувати поліцію про діяльність цих організацій.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провокація — провока́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. провокація — -ї, ж. 1》 Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. 2》 мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби з діагностичною метою або для виявлення результатів лікування. 3》 с. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провокація — ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо для того, щоб штовхнути їх на згубні для них учинки. – Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (А. Головко). 2. мед. Словник української мови у 20 томах
  4. провокація — Провока́ція, -ції; -ка́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. провокація — ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. Убивство М. Словник української мови в 11 томах