1. Словник української мови у 20 томах

провокація

ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо для того, щоб штовхнути їх на згубні для них учинки.

– Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (А. Головко).

2. мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби.

3. с. г. Штучний виклик сходження насіння бур'янів для подальшого їх знищення.

Особливо добрі результати щодо провокації проростання бур'янів рано навесні одержано при повторному лущенні стерні лущильником з полицями (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. провокація — провока́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. провокація — -ї, ж. 1》 Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. 2》 мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби з діагностичною метою або для виявлення результатів лікування. 3》 с. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. провокація — провока́ція (від лат. provocatio – виклик) 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою підбурити їх на згубні для них вчинки або рішення. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. провокація — Провока́ція, -ції; -ка́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. провокація — ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. Убивство М. Словник української мови в 11 томах