провокація
ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. Убивство М. Е.
Баумана показує ясно, до якої міри мали рацію соціал-демократичні промовці в Петербурзі, які називали маніфест 17 жовтня пасткою, а поведінку уряду після маніфесту провокацією (Ленін, 12, 1970, 33);
— Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (Головко, II, 1957, 158).
2. мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби.
3. с. г. Штучний виклик сходів насіння бур’янів з метою подальшого їх знищення.
Особливо добрі результати щодо провокації проростання бур’янів рано навесні одержано при повторному лущенні стерні лущильником з полицями (Колг. Укр., 1, 1957, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- провокація — провока́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- провокація — -ї, ж. 1》 Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. 2》 мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби з діагностичною метою або для виявлення результатів лікування. 3》 с. Великий тлумачний словник сучасної мови
- провокація — ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо для того, щоб штовхнути їх на згубні для них учинки. – Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (А. Головко). 2. мед. Словник української мови у 20 томах
- провокація — провока́ція (від лат. provocatio – виклик) 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою підбурити їх на згубні для них вчинки або рішення. Словник іншомовних слів Мельничука
- провокація — Провока́ція, -ції; -ка́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)