ритор

ри́тор

(грец. ρήτωρ, від ρητορεύω – виголошую промову)

1. У Стародавній Греції та Римі оратор і учитель красномовства.

2. Промовець, який говорить гарно, але малозмістовно, вдається до штучних прийомів красномовства.

3. Учитель риторики в братських школах на Україні, в духовних семінаріях у Росії.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

ритор — ри́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
ритор — див. ОРАТОР. Словник синонімів Караванського
ритор — -а, ч. 1》 У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – оратор і вчитель красномовства. || Оратор, який має хист красномовця. 2》 Оратор, який, володіючи мистецтвом красномовця, говорить красиво, але беззмістовно. Великий тлумачний словник сучасної мови
ритор — Пишномовець, див. трибун, оратор, спікер Словник чужослів Павло Штепа
ритор — РИ́ТОР, а, ч. 1. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – оратор і вчитель красномовства. “Отці церкви” вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (з наук.-попул. літ.); // Оратор, який має хист красномовця. Словник української мови у 20 томах
ритор — Оратор, знавець і вчитель риторики; учень класу риторики Словник застарілих та маловживаних слів
ритор — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
ритор — Ре́[и́]тор, -ра; -тори, -рів (гр.) ри́тор, рито́рика, ритори́чний; звич. ре́тор, рето́рика, ретори́чний (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ритор — РИ́ТОР, а, ч. 1. У стародавній Греції та стародавньому Римі — оратор і вчитель красномовства. «Отці церкви» вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (Наука.., 1, 1969, 41); // Оратор, який має хист красномовця. Словник української мови в 11 томах