1. Словник української мови в 11 томах

ритор

РИ́ТОР, а, ч.

1. У стародавній Греції та стародавньому Римі — оратор і вчитель красномовства.

«Отці церкви» вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (Наука.., 1, 1969, 41);

// Оратор, який має хист красномовця.

У віршах про партію і Батьківщину Рильський виявляє себе як досвідчений ритор у кращому розумінні цього слова (Криж., М. Рильський, 1960, 160);

Корнель, Расін, Мольєр, Вольтер, Гюго, Дюма — це інша річ: про них ми не замислюючись скажемо, що вони, можливо, прекрасні, чудові літератори, віршувальники, митці, ритори, декламатори (Про мист. театру, 1954, 41).

2. Оратор, який, володіючи мистецтвом красномовця, говорить красиво, але беззмістовно.

У нас всякого було народу, не тільки поповичів, тих риторів.., та й панів високовчених (Стор., І, 1957, 259).

3. У братських школах і в академії України та в духовних семінаріях дореволюційної Росії — учитель або учень по класу риторики.

Колишній ритор Київської академії, вихований на промовах і політичних трактатах Ціцерона та мемуарах Юлія Цезаря.., — стояв на цілу голову вище не тільки за своїх однолітків, а найосвіченіших людей цілого війська (Добр., Очак. розмир, 1965, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ритор — ри́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ритор — див. ОРАТОР. Словник синонімів Караванського
  3. ритор — -а, ч. 1》 У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – оратор і вчитель красномовства. || Оратор, який має хист красномовця. 2》 Оратор, який, володіючи мистецтвом красномовця, говорить красиво, але беззмістовно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ритор — Пишномовець, див. трибун, оратор, спікер Словник чужослів Павло Штепа
  5. ритор — РИ́ТОР, а, ч. 1. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – оратор і вчитель красномовства. “Отці церкви” вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (з наук.-попул. літ.); // Оратор, який має хист красномовця. Словник української мови у 20 томах
  6. ритор — Оратор, знавець і вчитель риторики; учень класу риторики Словник застарілих та маловживаних слів
  7. ритор — ри́тор (грец. ρήτωρ, від ρητορεύω – виголошую промову) 1. У Стародавній Греції та Римі оратор і учитель красномовства. 2. Промовець, який говорить гарно, але малозмістовно, вдається до штучних прийомів красномовства. 3. Учитель риторики в братських школах на Україні, в духовних семінаріях у Росії. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. ритор — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
  9. ритор — Ре́[и́]тор, -ра; -тори, -рів (гр.) ри́тор, рито́рика, ритори́чний; звич. ре́тор, рето́рика, ретори́чний (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)