ритор
РИ́ТОР, а, ч.
1. У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – оратор і вчитель красномовства.
“Отці церкви” вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (з наук.-попул. літ.);
// Оратор, який має хист красномовця.
Корнель, Расін, Мольєр, Вольтер, Гюго, Дюма – це інша річ: про них ми не замислюючись скажемо, що вони, можливо, прекрасні, чудові літератори, віршувальники, митці, ритори, декламатори (з наук.-попул. літ.).
2. заст. Оратор, який, володіючи мистецтвом красномовця, говорить красиво, але беззмістовно.
У нас всякого було народу, не тільки поповичів, тих риторів.., та й панів високовчених (О. Стороженко).
3. У братських школах, духовних семінаріях та академіях – учитель або учень по класу риторики.
Колишній ритор Київської академії, вихований на промовах і політичних трактатах Цицерона та мемуарах Юлія Цезаря.., – стояв на цілу голову вище не тільки за своїх однолітків, а найосвіченіших людей цілого війська (С. Добровольський).
Значення в інших словниках
- ритор — ри́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ритор — див. ОРАТОР. Словник синонімів Караванського
- ритор — -а, ч. 1》 У Стародавній Греції та Стародавньому Римі – оратор і вчитель красномовства. || Оратор, який має хист красномовця. 2》 Оратор, який, володіючи мистецтвом красномовця, говорить красиво, але беззмістовно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ритор — Пишномовець, див. трибун, оратор, спікер Словник чужослів Павло Штепа
- ритор — Оратор, знавець і вчитель риторики; учень класу риторики Словник застарілих та маловживаних слів
- ритор — ри́тор (грец. ρήτωρ, від ρητορεύω – виголошую промову) 1. У Стародавній Греції та Римі оратор і учитель красномовства. 2. Промовець, який говорить гарно, але малозмістовно, вдається до штучних прийомів красномовства. 3. Учитель риторики в братських школах на Україні, в духовних семінаріях у Росії. Словник іншомовних слів Мельничука
- ритор — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. Словник синонімів української мови
- ритор — Ре́[и́]тор, -ра; -тори, -рів (гр.) ри́тор, рито́рика, ритори́чний; звич. ре́тор, рето́рика, ретори́чний (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ритор — РИ́ТОР, а, ч. 1. У стародавній Греції та стародавньому Римі — оратор і вчитель красномовства. «Отці церкви» вчились у славнозвісних риторів IV століття Лібанія і Гімерія (Наука.., 1, 1969, 41); // Оратор, який має хист красномовця. Словник української мови в 11 томах