силует

силуе́т

(франц. silhouette)

обрис предмета; площинне однотонне зображення людини або предмета, подібне до їхньої тіні. Від прізвища французького державного діяча 18 ст. Е. де Сілуета, на якого було таким способом намальовано карикатуру.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. силует — силуе́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. силует — СИЛУЕТ сов., контур, обрис, зарис; (коротке оповідання) ЛІТ. образок, шкіц, новелетка; сильветка; п! ТІНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. силует — [сиелует] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. силует — -у, ч. 1》 Однобарвне контурне зображення кого-, чого-небудь, намальоване на однотонному фоні або вирізане, вишите і т. ін. 2》 Контури, обриси кого-, чого-небудь, що помітні або видніються на відстані, у темряві, в тумані і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. силует — СИЛУЕ́Т, у, ч. 1. Однобарвне контурне зображення кого-, чого-небудь, намальоване на однотонному фоні або вирізане, вишите і т. ін. Із звичною точністю почав він накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня (З. Словник української мови у 20 томах
  6. силует — КО́НТУР (лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета); О́БРИС, КОНФІГУРА́ЦІЯ, ОКРЕ́СЛЕННЯ, ПРО́ФІЛЬ, А́БРИС книжн.; ПРО́РИС (контурна різьблена лінія); СИЛУЕ́Т (контурне зображення когось, чогось). Словник синонімів української мови
  7. силует — СИЛУЕ́Т, у, ч. 1. Однобарвне контурне зображення кого-, чого-небудь, намальоване на однотонному фоні або вирізане, вишите і т. ін. Із звичною точністю почав він накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
  8. силует — (фр.) Обрис предмета, сформований контурними лініями, які окреслюють його загальну масу. Архітектура і монументальне мистецтво