силует

СИЛУЕ́Т, у, ч.

1. Однобарвне контурне зображення кого-, чого-небудь, намальоване на однотонному фоні або вирізане, вишите і т. ін.

Із звичною точністю почав він накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня (З. Тулуб);

Композиція вишивки – це творчо обдумане сполучення різних елементів узору, єдине щодо змісту, колірної гами, характеру ліній, силуетів, форм, кольорових плям (з наук.-попул. літ.).

2. Контури, обриси кого-, чого-небудь, що помітні або видніються віддалік, в темряві, в тумані і т. ін.

Сіло сонце, і на золоті неба, як на тлі візантійського образу, зачорніли силуети тополь та дахів (М. Коцюбинський);

Вирізується з метелиці невиразний силует саней (С. Васильченко);

Силуети київських гір то випливали, то ховалися за сіткою весняного дощу (Ю. Яновський);

Ледве вгледів Булгаков у сивій темряві ранку ворухливі силуети (Іван Ле);

Таємничим привидом здіймався над кригою силует пароплава (М. Трублаїні);

* У порівн. Здавалось, що літаки ідуть зовсім беззвучно, німими силуетами, виключивши всі свої мотори (О. Гончар);

// Не досить глибоко й детально зображений персонаж, герой літературного твору.

Як прикро, коли ще й зараз замість мислячих, щедро обдарованих натур повістяр пропонує читачеві лише силует людини, дрібнуватої, посередньої, безкрилої (з публіц. літ.).

3. архт., мист. Характерні, виразні з художнього погляду обриси, зовнішні контури будови, споруди, предмета, що сприймаються на відстані.

Через високий верх над західним зрубом загальний силует лемківської церкви різко відрізняється від силуету українських церков (з наук. літ.);

Здіймався легкий і прозорий силует чудового творіння Растреллі – Андріївської церкви (В. Кучер);

Від силуету китайського [павільйону], від крилато вигнутих його дахів віє і сивою давниною і безжурною молодістю (І. Волошин).

4. заст. Невеликий літературний твір, присвячений якомусь окремому питанню.

Під впливом живопису з'являються і такі жанри в прозі початку XX ст., як “акварель”, “нарис”, “етюд”, “малюнок”, “панорама”, “силует” тощо (з наук. літ.);

З початку нашого віку інтенсивно продукується етюд (інші назви “образок”, “шкіц”, “силует”, “новелетка”) (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. силует — силуе́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. силует — СИЛУЕТ сов., контур, обрис, зарис; (коротке оповідання) ЛІТ. образок, шкіц, новелетка; сильветка; п! ТІНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. силует — [сиелует] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. силует — -у, ч. 1》 Однобарвне контурне зображення кого-, чого-небудь, намальоване на однотонному фоні або вирізане, вишите і т. ін. 2》 Контури, обриси кого-, чого-небудь, що помітні або видніються на відстані, у темряві, в тумані і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. силует — силуе́т (франц. silhouette) обрис предмета; площинне однотонне зображення людини або предмета, подібне до їхньої тіні. Від прізвища французького державного діяча 18 ст. Е. де Сілуета, на якого було таким способом намальовано карикатуру. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. силует — КО́НТУР (лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета); О́БРИС, КОНФІГУРА́ЦІЯ, ОКРЕ́СЛЕННЯ, ПРО́ФІЛЬ, А́БРИС книжн.; ПРО́РИС (контурна різьблена лінія); СИЛУЕ́Т (контурне зображення когось, чогось). Словник синонімів української мови
  7. силует — СИЛУЕ́Т, у, ч. 1. Однобарвне контурне зображення кого-, чого-небудь, намальоване на однотонному фоні або вирізане, вишите і т. ін. Із звичною точністю почав він накреслювати контури юрт, силуети людей між ними, коня (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
  8. силует — (фр.) Обрис предмета, сформований контурними лініями, які окреслюють його загальну масу. Архітектура і монументальне мистецтво