строфа
строфа́
(від грец. στροφή – поворот, зміна)
у віршуванні – ритмічно завершена частина твору, практично не більша за 14 рядків.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- строфа — строфа́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири строфи́ Орфографічний словник української мови
- строфа — (гр. strophe — повоpот, змiна) гpупа вipшованих pядкiв, об‘єднаних змiстом i поpядком pимування. Словник стилістичних термінів
- строфа — [строфа] -фи, д. і м. строуф'і, мн. строфие, строф дв'і строфи Орфоепічний словник української мови
- строфа — СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Л. Словник української мови у 20 томах
- строфа — -и, ж. 1》 Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, пов'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. 2》 перев. мн. Те саме, що вірші (див. вірш 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
- строфа — Повторюване у певному вірші поєднання кількох рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Універсальний словник-енциклопедія
- строфа — Строфа́, -фи́, -фі́; стро́фи, строф Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- строфа — СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Перв., З щоденника.. Словник української мови в 11 томах