1. Словник української мови у 20 томах

строфа

СТРОФА́, и́, ж.

1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією.

Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Л. Первомайський);

Одним із засобів урізноманітнення ритмомелодичного звучання віршів у Рильського є нерівноскладова строфа (С. Крижанівський).

2. перев. мн. Те саме, що ві́рші (див. вірш 1).

Ось проходить передо мною молода поетеса.., чарівні музикальні строфи ллються з її уст, так і віє од них гірським повітрям, гірською волею (Леся Українка).

△ (1) Дворядко́ва строфа́, поет. – те саме, що двові́рш.

Як видатний майстер строфіки, він [М. Рильський] застосував в українській поезії всю гаму строфічних побудов і метрів, починаючи з дворядкової строфи (дистих), через терцину і терцет, катрен, секстину до октави, сонета, онєгінської строфи (з навч. літ.);

(2) П'ятирядко́ва строфа поет. – те саме, що п'ятиві́рш;

(3) Трирядко́ва строфа́ – те саме, що три́вірш.

Трирядкова строфа існує в сучасній українській поезії майже виключно у вигляді терцини (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строфа — строфа́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири строфи́ Орфографічний словник української мови
  2. строфа — (гр. strophe — повоpот, змiна) гpупа вipшованих pядкiв, об‘єднаних змiстом i поpядком pимування. Словник стилістичних термінів
  3. строфа — [строфа] -фи, д. і м. строуф'і, мн. строфие, строф дв'і строфи Орфоепічний словник української мови
  4. строфа — -и, ж. 1》 Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, пов'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. 2》 перев. мн. Те саме, що вірші (див. вірш 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. строфа — строфа́ (від грец. στροφή – поворот, зміна) у віршуванні – ритмічно завершена частина твору, практично не більша за 14 рядків. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. строфа — Повторюване у певному вірші поєднання кількох рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Універсальний словник-енциклопедія
  7. строфа — Строфа́, -фи́, -фі́; стро́фи, строф Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. строфа — СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Перв., З щоденника.. Словник української мови в 11 томах