1. Великий тлумачний словник сучасної мови

строфа

строфа́

-и, ж.

1》 Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, пов'язаних між собою певною системою рим та інтонацією.

2》 перев. мн. Те саме, що вірші (див. вірш 1)).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. строфа — строфа́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири строфи́ Орфографічний словник української мови
  2. строфа — (гр. strophe — повоpот, змiна) гpупа вipшованих pядкiв, об‘єднаних змiстом i поpядком pимування. Словник стилістичних термінів
  3. строфа — [строфа] -фи, д. і м. строуф'і, мн. строфие, строф дв'і строфи Орфоепічний словник української мови
  4. строфа — СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. строфа — строфа́ (від грец. στροφή – поворот, зміна) у віршуванні – ритмічно завершена частина твору, практично не більша за 14 рядків. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. строфа — Повторюване у певному вірші поєднання кількох рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Універсальний словник-енциклопедія
  7. строфа — Строфа́, -фи́, -фі́; стро́фи, строф Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. строфа — СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Перв., З щоденника.. Словник української мови в 11 томах