тимін

тимі́н

(від грец. θύμον – чебрець)

органічна сполука, що належить до піримідинових основ. Входить до складу дезоксирибонуклеїнової кислоти. Міститься в усіх живих клітинах.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тимін — ТИМІ́Н. Словник української мови у 20 томах
  2. тимін — -у, ч. Гетероциклічна сполука – похідна піримідину, входить до складу ДНК. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тимін — див. піримідонові основи Універсальний словник-енциклопедія