тимін
тимі́н
(від грец. θύμον – чебрець)
органічна сполука, що належить до піримідинових основ. Входить до складу дезоксирибонуклеїнової кислоти. Міститься в усіх живих клітинах.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
тимін —
ТИМІ́Н.
Словник української мови у 20 томах
-
тимін —
-у, ч. Гетероциклічна сполука – похідна піримідину, входить до складу ДНК.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тимін —
див. піримідонові основи
Універсальний словник-енциклопедія