тимін
тимі́н
-у, ч.
Гетероциклічна сполука – похідна піримідину, входить до складу ДНК.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тимін — тимі́н (від грец. θύμον – чебрець) органічна сполука, що належить до піримідинових основ. Входить до складу дезоксирибонуклеїнової кислоти. Міститься в усіх живих клітинах. Словник іншомовних слів Мельничука
- тимін — ТИМІ́Н. Словник української мови у 20 томах
- тимін — див. піримідонові основи Універсальний словник-енциклопедія