1. Словник іншомовних слів Мельничука

тріо

трі́о

(італ. trio, від tre – три)

1. Ансамбль з трьох музикантів-виконавців.

2. Музичний твір для трьох голосів або інструментів.

3. Середня частина (розділ) деяких видів інструментальних п’єс, танців тощо, що відрізняється від крайніх частин за характером, часом і тональністю.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тріо — трі́о іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тріо — Трійця, див. тріюмвірат Словник чужослів Павло Штепа
  3. тріо — ТРІ́О, невідм., с. 1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: “Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче” (І. Нечуй-Левицький); Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса. Словник української мови у 20 томах
  4. тріо — невідм., с. 1》 Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. 2》 Ансамбль із трьох співаків або музикантів для виконання таких творів. || Три співаки або музиканти, які виконують взагалі музичний твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тріо — 1. група з 3-х інструменталістів; 2. твір для такого ансамблю: 3. у формах із 3 частин, переважно танцювальних (менует, марш та скерцо) — середня частина, яка контрастує з крайніми. Універсальний словник-енциклопедія
  6. тріо — ТРІ́О муз., ТЕРЦЕ́Т. Словник синонімів української мови
  7. тріо — Трі́о, не відм. (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тріо — ТРІ́О, невідм., с. 1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче» (Н.-Лев., III, 1956, 306); Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса. Словник української мови в 11 томах