тріо
ТРІ́О, невідм., с.
1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного.
Починається тріо: “Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче” (І. Нечуй-Левицький);
Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса.
2. Ансамбль із трьох співаків або музикантів для виконання таких творів.
Кропивницький навчив Івана грати на секунді, Миколу – на віолончелі, і вони з глибоким почуттям виконували українські пісні, перекладені Кропивницьким для тріо (з наук. літ.);
Серед ансамблів найбільшою художньою досконалістю відзначається тріо сестер Байко (з наук. літ.);
// Три співаки або музиканти, які виконують взагалі музичний твір.
Тріо-музики завзято витинали новітній фокстрот (Олесь Досвітній);
// у знач. присл. Трьома голосами, на трьох інструментах.
Потім, що називається, таки розгойдали й Ростислава і заспівали тріо давно неспіваного Даргомижського (Іван Ле).
3. перен. Про трьох осіб, людей, що пов'язані між собою дружбою або завжди бувають разом.
Вони [хлопці] літами однакові з нашою Олесею (14–15 літ), і сеє тріо провадить життя досить веселе (Леся Українка).
4. Середня частина деяких видів інструментальних п'єс, танців і т. ін., більш спокійна та мелодійна, ніж перша та остання.
Значення в інших словниках
- тріо — трі́о іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- тріо — Трійця, див. тріюмвірат Словник чужослів Павло Штепа
- тріо — невідм., с. 1》 Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. 2》 Ансамбль із трьох співаків або музикантів для виконання таких творів. || Три співаки або музиканти, які виконують взагалі музичний твір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тріо — трі́о (італ. trio, від tre – три) 1. Ансамбль з трьох музикантів-виконавців. 2. Музичний твір для трьох голосів або інструментів. 3. Середня частина (розділ) деяких видів інструментальних п’єс, танців тощо, що відрізняється від крайніх частин за характером, часом і тональністю. Словник іншомовних слів Мельничука
- тріо — 1. група з 3-х інструменталістів; 2. твір для такого ансамблю: 3. у формах із 3 частин, переважно танцювальних (менует, марш та скерцо) — середня частина, яка контрастує з крайніми. Універсальний словник-енциклопедія
- тріо — ТРІ́О муз., ТЕРЦЕ́Т. Словник синонімів української мови
- тріо — Трі́о, не відм. (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- тріо — ТРІ́О, невідм., с. 1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче» (Н.-Лев., III, 1956, 306); Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса. Словник української мови в 11 томах