тріо

трі́о

невідм., с.

1》 Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного.

2》 Ансамбль із трьох співаків або музикантів для виконання таких творів.

|| Три співаки або музиканти, які виконують взагалі музичний твір.

|| у знач. присл. Трьома голосами, на трьох інструментах.

3》 перен. Про трьох осіб, людей, що пов'язані між собою дружбою або завжди бувають разом.

4》 Середня частина деяких видів інструментальних п'єс, танців і т. ін., більш спокійна та мелодійна, ніж перша та остання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

тріо — трі́о іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
тріо — Трійця, див. тріюмвірат Словник чужослів Павло Штепа
тріо — ТРІ́О, невідм., с. 1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: “Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче” (І. Нечуй-Левицький); Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса. Словник української мови у 20 томах
тріо — трі́о (італ. trio, від tre – три) 1. Ансамбль з трьох музикантів-виконавців. 2. Музичний твір для трьох голосів або інструментів. 3. Середня частина (розділ) деяких видів інструментальних п’єс, танців тощо, що відрізняється від крайніх частин за характером, часом і тональністю. Словник іншомовних слів Мельничука
тріо — 1. група з 3-х інструменталістів; 2. твір для такого ансамблю: 3. у формах із 3 частин, переважно танцювальних (менует, марш та скерцо) — середня частина, яка контрастує з крайніми. Універсальний словник-енциклопедія
тріо — ТРІ́О муз., ТЕРЦЕ́Т. Словник синонімів української мови
тріо — Трі́о, не відм. (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тріо — ТРІ́О, невідм., с. 1. Музичний твір для трьох інструментів або трьох голосів із самостійними партіями в кожного. Починається тріо: «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче» (Н.-Лев., III, 1956, 306); Тріо для скрипки, віолончелі та контрабаса. Словник української мови в 11 томах